Психолог:

Кобилецька Віра Славівна

Графік роботи практичного психолога:

В педагогічній діяльності вчителя значущим чинником є вміння знайти вихід із конфліктної ситуації, який би не вів до приниження жодної сторони, а, навпаки, спрямовував би конфліктуючі сторони на адекватну самооцінку своїх дій і вчинків. Спосіб організації вирішення педагогічного конфлікту, побудованого на врахуванні індивідуальних особливостей кожної конфліктуючої сторони, передусім учня, більш незахищеного у зіткненні зі вчителем, слід вибудовувати в контексті гуманістичного підходу.

 У своїй роботі  я часто чую таке запитання від батьків, дітям яких від 5 з половиною до 7 з половиною років. У чому ж полягає ота готовність?
Розгляньмо це питання на прикладі. Нещодавно до мене звернулася мама з хлопчиком шести років (назвімо його Васильком). Хлопчик бадьоро, з охотою, розповідав про себе, свої улюблені іграшки, своїх родичів та інші цікавинки, але тільки-но настав час виконувати завдання, Василько знітився, посмутнів. Було видно, що дитина тривожиться. Протягом усього заняття він пробував робити все по-своєму, на свій лад (замість людини малював ялинку, не хотів писати під диктовку, а малював щось своє). Загальна обізнаність хлопчика теж була низька. І це не дивно. Василько  мав труднощі з виконанням інструкцій, він не звик себе до чогось «змушувати», робити те, що «треба», і, очевидно, зіткнувся з такою ситуацією вперше (до садка він не ходить). Тому-то очка дитини були на мокрому місці…

Відповідь дуже проста: без стресу. Працюючи з дитиною, слід уникати надто сильної мотивації на успіх, яка вганяє всю родину в стрес, так що в гонитві за знанням втрачається сам його сенс. В таких випадках дитина не вчиться самостійно працювати. Вона привчається боятися і з нетерпінням чекає на закінчення «тортур».
Часто теж чую таке: «Та він просто не хоче займатися. Лінивий». Або: «Хоч як я стараюся, до нього не доходить». Я в таке не вірю. Що таке лінь? Відсутність інтересу, волі чи «натхнення»? Коли так, то треба обов’язково розібратися в причинах такого стану дитини – як медичних, так і соціальних. Правильний підхід до такої ситуації – це активна співпраця з фахівцями. І грубою помилкою з боку батьків чи вихователів буде ставити на дитині штамп, що вона, мовляв, лінива чи нетямуща «від природи» – і після цього розслаблятися, бо ж «нічого тут не вдієш»…

Проявляйте свою любов всіма доступними вам способами.

Правильно хвалити. Це значить хвалити не просто одним словом, а описувати те, що ви бачите і бажано через призму власних почуттів. Наприклад, фраза «Мені подобається як ти намалював (зробив, виконав...) –  так багато кольорів. А що вони роблять…» суттєво відрізняється від фраз «Молодець!» чи «Гарно намальовано!» тим, що в першому випадку ви показуєте своє відношення до роботи дитини, за допомогою якого дитина більше про себе дізнається, а в другому випадку ви просто констатуєте факт. Хваліть дитину не лише наодинці, а і в присутності інших.

"Що робить дітей  розумнішими?  Поради, які, на думку науки, можуть допомогти у цьому

Коефіцієнт розумового розвитку небагато вартує без самодисципліни

Самодисципліна важливіша, ніж показник розумових здібностей при прогнозуванні того, хто досягне великих успіхів у житті. Десятки досліджень показують, що сила волі - це найважливіша звичка, що забезпечує особистий успіх... Учні, у котрих сила волі більша, отримують на уроках кращі оцінки та вступають до вузів з більш строгим відбором. Вони рідше пропускають уроки, проводять менше часу перед телевізором і більше за домашніми завданнями. Підлітки з високим рівнем самодисципліни перевершили своїх більш імпульсивних однолітків за всіма показниками в навчанні. Самодисципліна важливіша для показників у навчанні, ніж коефіцієнт розумового розвитку. Самодисципліна також вказує на те, які учні зможуть поліпшити свою успішність під час навчального року, в той час як коефіцієнт розумового розвитку цього зробити не може... самодисципліна має більший вплив на результати навчання, ніж інтелект. Оцінки - це, в більшості, результат сумлінності та старанності, ніж просто інтелекту. Сумлінність - це та риса, яка найбільшою мірою гарантує успіх на роботі. Особливо цікаво те, що сумлінність може вказувати на майбутні успіхи людини і не тільки на робочому місці. Сумлінні люди отримують вищі оцінки в школі та коледжі; вони рідше скоюють злочини і довше зберігають свій шлюб. Так, і вони довше живуть - і не тільки через те, що менше курять і п'ють. У них рідше бувають інсульти, у них нижчий кров'яний тиск і рідше буває хвороба Альцгеймера.  Отже, хто досягає найбільших успіхів в житті? Наполегливі діти. Як з'ясували дослідники, кращим прогностичним фактором успіху є така риса, як наполегливість, яка не має ні пізнавального, ні фізичного характеру. Наполегливість визначається як завзятість і прагнення досягти поставлених довгострокових цілей.