У своїй роботі  я часто чую таке запитання від батьків, дітям яких від 5 з половиною до 7 з половиною років. У чому ж полягає ота готовність?
Розгляньмо це питання на прикладі. Нещодавно до мене звернулася мама з хлопчиком шести років (назвімо його Васильком). Хлопчик бадьоро, з охотою, розповідав про себе, свої улюблені іграшки, своїх родичів та інші цікавинки, але тільки-но настав час виконувати завдання, Василько знітився, посмутнів. Було видно, що дитина тривожиться. Протягом усього заняття він пробував робити все по-своєму, на свій лад (замість людини малював ялинку, не хотів писати під диктовку, а малював щось своє). Загальна обізнаність хлопчика теж була низька. І це не дивно. Василько  мав труднощі з виконанням інструкцій, він не звик себе до чогось «змушувати», робити те, що «треба», і, очевидно, зіткнувся з такою ситуацією вперше (до садка він не ходить). Тому-то очка дитини були на мокрому місці…

Я бачу: дитина не готова йти до школи, бо вона не вміє вчитися! Сама мама теж вважала, що дитині до школи ще «рано»,  але в її уявленні  (як і в уявленні більшості батьків) це «рано» полягало в незнанні букв і лічби, у відсутності інших необхідних у школі навичок. Проте навички самі по собі не з’являються. Вони формуються під час навчального процесу. Найперше завдання – не «навчити букв», не «навчити цифр», а «навчити вчитися»! Тому важливо звернути увагу на те, як ваша дитина вчиться, а насамперед:

·                     чи охоче дитина береться до нових завдань?

·                     чи досить уважна дитина при виконанні завдань, чи часто відволікається, перемикається на гру і т. п.?

·                     чи вміє виконувати подані інструкції?

·                     чи потребує допомоги в роботі, а якщо так, то чи вміє користуватися навідними прикладами, чи вміє працювати за зразком?

І найважливіша складова, яка робить навчання творчим процесом, – це пізнавальний інтерес. Без цього навчання перетворюється в дресуру. Це найважливіше, що треба розвивати у майбутнього учня.

Коментарі